Четвер, Вересень 10, 2015 - 17:25

Євген Гредунов: проблема підтоплення має вирішуватись терміново і комплексно

фото: прес-служба

Сезон осінніх дощів приніс із собою беззаперечний позитив.

Він, сподіваюсь, дасть змогу покласти край нескінченим пожежам, що буяють в ряді регіонів країни. Бровари ж знову стали винятком із загального правила. Так, ми теж радіємо дощам, адже для нас також актуальна проблема лісових пожеж та задимлення. Але разом із тим, знаємо, що з початком осінніх злив місто знову перетвориться на величезну калюжу.

Багато років поспіль Бровари потерпають від сезонних підтоплень та повеней. Тож маємо констатувати, що в питанні налагодження системи дощової та зливної каналізації у місті є багато невирішених проблем. Адже за багато років так і не з’явилось хоча би приблизного проекту центрального планування та розвитку мережі водовідведення та каналізації.

Досі ця мережа розвивалась переважно за рахунок підприємств, які будували виробничі потужності в конкретному мікрорайоні. Вони змушені були впроваджувати локальні проекти задля забезпечення власних потреб. Подекуди це могло навіть тимчасово зняти гостроту проблеми для конкретного мікрорайону. Проте, з часом вона поверталась. Оскільки вода не може просто зникнути. Їй необхідно знайти відповідний шлях, яким вона залишить межі міста.

Бровари стрімко розростаються – на десятки тисяч жителів збільшується населення, з’являються нові підприємства, зростає кількість спожитої води на душу населення. Разом із тим, основні інженерні комунікації залишаються на рівні минулого тисячоліття. Але ця проблема була болючою ще сорок років тому.

Пам’ятаю свої шкільні роки. Під час великих злив вулицю Гагаріна заливало вище коліна. Ми босоніж бігали до школи, щоб не мочити взуття. Тобто комплексного вирішення не було ані в ті часи, ані зараз. Наразі найбільше проблем маємо з підтопленням старого центру. Там дуже специфічний рельєф. Місцевість складається з улоговин – природних чаш, до яких стікає вода з околиць. Старожили добре пам’ятають, що до забудови тут була мережа боліт, об’єднаних невеличкими струмками та річками. З часом ці низини висушували, і на місці колишніх боліт з’являлось житло. На початку це було суто приватне будівництво, яке не змінювало докорінно природній рельєф. Та й навантаження на ґрунти від одноповерхової приватної забудови було мінімальним. Тому до певного часу проблеми водовідведення були малопомітними. Але поступово забудова стала фактично знищувати природну систему дренажу. Свій вклад також внесла побудова мережі доріг. Адже вони не давали дощовим та ґрунтовим водам вільно витікати з міста. Тож, врешті-решт, води піднялись. Це було вже на моїй пам’яті – приблизно на початку 70-х років. У нас в будинку по Деснянському провулку був погріб, який поступово почав затоплюватись. Врешті-решт вода піднялась метра на півтора. І так було майже по всьому місту.

Проблема стала по-справжньому болючою. «Народна творчість» у різні часи народжувала різні версії того, що відбувається. Більшість із них були дуже далекі від справжніх причин. Зокрема, популярною була версія про Київське водосховище, яке стало причиною підтоплень. Грішили й на дороги, й на залізницю.

Чи були спроби вирішити проблему? Так, були. Але жодна з них не була доведена до логічного завершення. В різні часи проводились дослідження, яким чином, звідки і куди йде вода у місті. Вивчалась мережа, яка будувалась ще за радянських часів. Її намагались чистити. Зокрема, за час мого депутатства декілька разів виносилось на голосування питання виділення коштів на очистку системи водовідведення та осушення територій. Кошти виділялись, і роботи частково проводились. Здебільшого це стосувалось старого центру (вулиця Леніна, Деснянський провулок, вулиці Петровського, Космодем’янської), де ситуація була і є найбільш катастрофічною. Але результати всіх цих робіт були мінімальними. В погребах та підвалах як стояла вода, так і досі стоїть. Тобто системного рішення так і не було знайдено. Тому на сьогодні треба розробити проект, який би комплексно вирішив питання підтоплення для всього міста. При цьому треба враховувати, що сподіватись виключно на бюджетні гроші безперспективно. Місто зараз просто не в змозі потягнути такий проект самостійно. Бо наразі маємо безліч інших проблем, які також треба терміново вирішувати. Реально міський бюджет може фінансувати хіба що поточний ремонт та чищення основних магістралей. Натомість побудувати нову велику систему водовідведення місто фінансово неспроможне. Центральний бюджет також не зможе виділити достатню суму.

Україна перебуває у переддефолтному стані. Очікувати, що під час війни ми отримаємо гроші від держави на нову зливну та дощову каналізацію, також марно. Враховуючи все це для Броварів є тільки два варіанти вирішення проблеми підтоплення. По-перше, це активізація процесу децентралізації в країні. Насамперед — економічної. Левова частка коштів, що заробляє наше місто, має залишатись у місцевому бюджеті. І саме за рахунок цих коштів ми зможемо вирішити найболючіші проблеми. В тому числі, впровадити програму побудови нової зливної та дощової каналізації. Інший вихід – пошук приватного інвестора. Але не на таких умовах, як це відбувалось досі. Такий інвестор має не тільки отримати прибуток від забудови. Натомість він має інвестувати в проект водовідведення, в будівництво системи водовідведення, в будівництво системи каналізації та очищення стічних вод. Наведу простий приклад: ми маємо в місті болота, на яких пропонується збудувати новий мікрорайон на 25 тисяч населення. Звичайно, це не питання найближчого часу. Цей проект реалізуватиметься мінімум десятиріччя. І це той самий випадок, коли місто має унікальний шанс вирішити свої болючі питання за рахунок залучення приватного інвестора. Вважаю, що було би правильним надати слово представникам інвестора – щоб почути їхню аргументацію та бачення проекту. Також мають висловитись громадські активісти, щоб озвучити застереження від імені громади. А також ще до офіційних громадських слухань провести широку дискусію в пресі. Я певен, що таким чином ми зможемо знайти золоту середину і ухвалити рішення на благо мешканців міста.