Четвер, Вересень 1, 2016 - 10:03

Віктор Постол: «Про завершення кар’єри не може бути й мови. Років 2-3 я ще побоксую…»

Віктор Постол: «Про завершення кар’єри не може бути й мови. Років 2-3 я ще побоксую…»
фото: Анатолій Гаркуша
«Дай кепку, чемпіоне»

Вечір 26 липня 2016 року. Термінал D  у «Борисполі». Отримавши багаж, після ніж 20-годинного перельоту за маршрутом Лас-Вегас-Сан-Франциско- Мюнхен-Київ, у залі очікування з’являється чоловік, якого  вітальними криками зустрічає ціла ватага людей різного віку. Йому вручають  квіти, хліб-сіль, вигукують привітання. Фотосесія, не дивлячись на пізню годину,  триває дуже довго. Зробити знімок на пам’ять підходять не тільки друзі, знайомі, родичі,  земляки. Просять про це незнайомці, іноземці, і навіть поліцейські. Словом, всі атрибути зустрічі знаменитості. Знаменитість від такої уваги виглядає дещо розгубленою.

  • Я знав, що мене зустрічатимуть.  Але не думав, що приїде так багато людей.  Я ж не виграв бій… Було надзвичайно  приємно, - каже знаменитість, один з найкращих сучасних боксерів України та світу Віктор Постол.

Вже коли сідав у Борисполі в  автомобіль, до нього підбіг незнайомий йому хлопчик:

  • Вітя (так і сказав – авт.), ти для мене чемпіон. Я приїхав з Києва зустріти тебе. Подаруй мені кепку…

Чемпіон зняв кепку з гербом та прапором України і віддав хлопчику. Хоча вона й сама для нього пам’ятна. Бо пройшла разом з ним цю  американську драму…

В аеропорт приїхала зустрічати свого сина  мама Віктора Постола, але не було ще трьох найдорожчих для нього людей. Чемпіон  до рідної Великої Димерки добрався лише близько години ночі. Кинув речі. Після довготривалого перельоту приліг буквально  на пару годин, аби  за кермом не заснути. А потім схопився – і в автомобіль. На Київ, де в одній з палат 7-го пологового  будинку на нього чекали кохана дружина та двоє зовсім маленьких «постоленят», хлопчики  Лук’ян та Тимофій. Їм на той час виповнилося  шість днів.

Найщасливіший для Постола вечір

Вечір 20 липня.  Лас-Вегас. Закінчується підготовка до очікувано непростого бою між українцем Віктором Постолом та американцем Теренсом Кроуфордом за право володіти двома престижними поясами. Вітя повертається з чергового  напруженого тренування  у номер готелю разом з братом, Сашею Постолом, який вже вдруге підтримує  його в американських вояжах.

Спрацював Вайбер. Вітя  отримує   знімок двох бірочок, на яких чотири цифри – вага, зріст. А буквально через хвилину чує в трубці  досить слабий голос дружини Олі.

  • Я тоді щойно відійшла від наркозу. Навіть не пам’ятаю, що й говорила. Але напевне сказала: «Вітя, ти став батьком… », - каже вона.

Неймовірна радість,  на очах виступили сльози справжнього  щастя.

  • Зрозуміло, що ми з братом не могли спокійно лягти спати. Вирішили відзначити своєрідно. Як же бути у Лас-Вегасі і не спробувати зіграти?  Або точніше – не спробувати програти.

Спробували. Віктор Постол вкинув 20 доларів, а виграв 160.  Саша  спочатку програв, а потім теж залишився в плюсі.

  • Бачиш, сьогодні для тебе абсолютно щасливий день, - сказав Саша Постол.

Обом, звісно, подумалось, щоби фартовим став і вечір 23 липня.

Перші думки про  найвищий титул – після перемоги над росіянином

Один з київських вечорів 2009 року. 

  • Ніяких думок щодо завоювання звання чемпіона світу у мене спочатку не було  абсолютно. Я  навіть  не мріяв про це, - згадує Віктор. – Бажання було приземленим. Набоксувавшись в любителях, вирішив кілька років поваритися у професіоналах, щоб  покращити в тім числі і свій матеріальний стан. Зрозуміло, в любителях цього не зробиш.

Талановитий боксер з Великої Димерки Віктор Постол у 2007 році переходить у професійний бокс. Перший  бій   провів з угорцем  Золтаном  Віце у Боснії. Дебют успішний. Далі –  перемоги за  перемогами  над суперниками різного ґатунку.  Результат вражаючий:  28 поєдинків  - 28 перемог.

Є  у дочемпіонській кар’єрі  Постола поєдинки визначальні.  Після одного з них на початковій стадії професійного кар’єри  йому  запропонували співробітництво  з промоутерською компанією «Еліт Боксинг Промоушен». І це  той перший крок на шляху, який привів Віктора до  найвищої вершини світового професійного боксу.

Визначальним є і виграш першого пояса - інтернаціонального чемпіона світу у 2011 році. Тоді українець у Запоріжжі не залишив жодних шансів на успіх російському  боксерові Карену Тевосяну. Віктор залишає роботу  охоронця в броварському «Терміналі» і вже повністю переходить на рейки професійного боксера.

Тільки тепер   з’явилися  перші, поки ще  несміливі, думки  про підкорення найвищої боксерської вершини. Повірили у перспективу цього відданого боксу хлопця  й промоутори клуба. А особливо після красивої, дуже впевненої перемоги в американському Інглвуді над сильним бійцем з Туреччини Сельчуком Айдином.  Тоді вже всі зрозуміли: Віктор Постол у спортивному плані наскільки виріс, що став  найбільш реальним претендом на світовий чемпіонський пояс. Україна і світ побачили зовсім іншого Постола.

Феєричний для себе поєдинок з аргентинцем  Лукасом  Матіссе українець провів 3 жовтня 2015 року. Незабутній 7 раунд, коли   блискуча атака Постола відправила в нокаут амбітного і досвідченого Матіссе. Вітя опустився на коліна і викинув руки догори. Він - чемпіон світу за версією WBC!!! Він на вершині світового боксу!

Чому Роуч не запропонував іншу тактику вже в ході бою

… Вечір 23 липня 2016 року. Лас-Вегас. За київським часом – ранок 24-го.

  • Я виходив на ринг знаменитого МGM Grand спокійним, впевненим у своїй фізичні формі. Звісно, певні хвилювання були. Хотілося провести об’єднавчий бій успішно, показати гарний і результативний бокс, - згадує Віктор Постол.

Цей боксерський зал у Лас-Вегасі, котрий бачив найкращих боксерів, зокрема, Пак’яо, Майвейзера, покійного Мохаммеда Алі,  хоч і не був заповнений вщерть,  переважно підтримував свого співвітчизника Кроуфорда.

Але Віктор вже не вперше бився в Штатах. Він вважав і вважає, що дуже продуктивно провели зі своєю командою, котру очолював відомий в усьому світі американський спеціаліст Фредді Роуч, підготовчий період. Працювати там одне задоволення , бо продумано все до  найменших дрібниць.

Всі розуміли, що суперник у Віті дуже серйозний. Та все ж  не врахували, що  Теренс може обрати саме таку тактику – бути в ринзі другим номером.

  • З моїм тренером Олександром Поліщуком ми ще детально проаналізуємо хід бою з Кроуфордом. Але його тактика зіграла краще. Це ясно. Він змусив мене бігати за ним. Я не знаю, чому Фредді Роуч  не змінив тактику бою  вже по ходу поєдинку, наполягаючи на своєму – давай, давай, джебом, джебом. Чому він не запропонував відійти назад, щоб Теренс прийняв такий сценарій – я не знаю, - міркує Вітя.

Вирішальним став 5 раунд.  Українець отримує два нокдауни, хоча перший – досить сумнівний. А ще з нього знімають очко. Це суддівське рішення теж викликає запитання, бо спочатку рефері має попередити. Але загалом Віктор Постол самокритичний:

  • Суперник дуже добре підготувався тактично. Він надзвичайно швидкий. Скільки я намагався дістати його точним ударом, але він вміло тікав від удару.  Він змушував бігати за ним. Удар у Теренса не скільки жорсткий, скільки  швидкий. Так було, коли отримав другий відлік часу. Я пішов в атаку, і не помітив момент його удару.
  • Відчував, що зможеш зламати хід поєдинку?
  • Після цього раунду, якщо відверто, то вже навряд чи.

Так і сталося.  Віктор Постол не зламався і достойно провів решту раундів, хоча вже напевно мало хто вірив в можливість успіху.  Після 12 раундів суддя оголосив перемогу Кроуфорда. Зрозуміло,  Вітя повертався в роздягальню розчарованим. Навіть виступили сльози, бо розраховував зовсім по-іншому провести  важливий поєдинок. Команда заспокоїла -  у кар’єрі кожного боксера траплялися поразки. Програвали Кличко і Ломаченко,  залишав ринг переможеним і знаменитий Мохаммед Алі. «Ти, - говорили вони, - був і залишаєшся чемпіоном. Та й головна твоя перемога чекає на тебе вдома».

Серед  тисяч, сотні тисячі українців, котрі не спали в ті хвилини 24 липня, були ще й трійка в пологовому будинку.

  • У нас в палаті стояв телевізор.  Зрозуміло, що я не спала, - дивилась, - розповідає Оля Постол. – Але  цікаво, що не спали і ці найдорожчі для нас маленькі створіння. Вони теж хвилювалися за тата.  І для мене головне – не виграний титул, а щоб повернувся здоровим, без травм. Це найкращий результат.

До речі, за 16 років їхнього знайомства, Вітя ніколи не чув від Олі   докорів, що треба закінчувати з цим боксом. Навпаки, наголошує чемпіон, вона  завжди стимулювала його. Особливо в тяжкі хвилини, коли вже зовсім нічого не хотілося. Тому його половинка – це справжня половинка його успіхів. Така у Віктора Постола дружина.

«Ні про яке закінчення кар’єри і мови бути не може. Я ще повоюю!»

Один із серпневих вечорів  8 серпня 2016 року. Велика Димерка.  Вітя призначає зустріч досить пізно.  Вони щойно з Олею покупали свою  двійню і є трохи вільного часу.  Постол-старший навіть не думав, що скільки часу займатимуть   батьківські клопоти. Вони поки навіть сплять  по черзі – кілька годин Оля, кілька він. Решта часу йде на хлопчиків. Але, каже Віктор, ценадзвичайно  щасливі клопоти.

  • Ну що ви? – категорично реагує  32-річний успішний боксер і щасливий батько  на моє запитання, чи не збирається завершувати  спортивну кар’єру. –  Однозначно – ні. Взагалі, я вважаю, що провів гарний бій проти найкращого на сьогодні боксера у нашій вазі. Головне – проаналізувати та врахувати свої недоліки. Ось ще трохи  відпочину, а потім почну втягувальний цикл – біг, плавання, футбол. У мене діючий контракт з американською компанією. Маю провести рейтинговий бій,напевне – ще до кінця цього року. А потім, якщо  результат буде  добрим, то цілком можливий і поєдинок за чемпіонський титул. Два ж пояси на сьогодні вільні. Відчуваю в собі сили, тож планую ще як мінімум 2-3 роки виходити в ринг.

…Щодо відпочинку, то Віктор Постол  поквапився. Нині він в ролі батька рухається по хаті та подвір’ю напевне не менш інтенсивно, ніж у рингу. Змушують батьківські обов’язки. Але це йому та Олі приносить величезне задоволення.

Анатолій Гаркуша