Середа, Жовтень 12, 2016 - 15:17

Олексій Федина завоював у Ріо свою восьму олімпійську нагороду

Він став єдиним у складі параолімпійської збірної України, хто в бразильському Ріо завоював для Київщини медаль найвищої проби. Олексій вже вдруге свою спортивну кар’єру пов’язує з Броварами…

Драматична перемога Олексія на бразильських водних доріжках  над молодим конкурентом з Узбекистану стала для нього вже восьмою олімпійською нагородою.  З яких 5 – золотих!

Вирішальне  слово за дідом

У житті Олексія Федини є людина, котра тричі відігравала  доленосну  роль  для   його майбутнього. Це дід  – Геннадія Кир’янов. Саме Геннадій  Іванович навчив плавати 9-річного  онука, коли той приїхав до Теплодара на літні канікули.  І саме дід наполіг, щоб у Львові, де з батьками Олексій прожив 14 років,  його віддали до секції плавання.

У батька з матір’ю, щоправда,  були інші плани.  Обоє були майстрами спорту  з легкої атлетики, тож і сина бачили у «королеві спорту». Водили його до манежу, показували красивих,  сильних атлетів, розповідали про їхню успішність. А на плавання віддали, аби спину вирівняв, дихальні шляхи потренував. Словом, корисно для здоров’я.

Через три місяці  Олексій  приніс свою першу нагороду як юний плавець. Це була грамота за 3 місце  і …снікерс    на дистанції 25 метрів брасом у передноворічних змаганнях. Хлопчик був щасливим. Він зрозумів, що його старання на тренуваннях  не пройшли даремно. Грамот потім було безліч, папка з ними вже товщиною напевне сантиметрів  у двадцять. Але ця  найдорожча.  Вона посприяла тому, що  плавання для Олексія Федини раз і назавжди стало справою життя.

  • Я упевнений, що  з мене вийшов би непоганий легкоатлет. У мене, до речі, дані підходять більше до цього, аніж до плавання, - каже сам Олексій.

Проте, він обрав воду. А характер такий, що витисне з обраної справи все можливе.

Так свого часу і зі Львова «витиснув». Умов для подальшого зростання  юного спортсмена  у рідному місті не було.  Вода в басейні брудна, та й то – лише три місяці на рік. На його дні – бите скло, ні роздягалень нормальних, ні душових.

І знову ключову роль зіграв дід. Це він знайшов Броварське  вище училище фізичної культури. Дуже хотів, аби його онук Олексій  обов’язково  продовжив заняття плаванням, і обов’язково тренувався у наставника не кого-небудь, а самого Олега Лисогора. Останнє вдасться, але вже через багато років.

У Броварах 14-річному юнаку не сподобалось. І не тільки тому, що довелося звикати до самостійного життя. Дуже неприємним фактом стала існуюча на той час  система дідівщини. Вона була жорсткою, і навіть жорстокою. Натомість  пощастило з наставником. Він потрапив до рук Аркадія Парвіна.

  • Він був не тільки гарним тренером, він був мудрим наставником, - ділиться Олексій. – Жаль, хвороба забрала його від нас дуже рано.

Олексій Федина згадує, як випадково дізнався про смерть наставника. Він буквально біг вулицями Броварів на кладовище, розпитуючи по ходу дорогу. Хлопець хотів віддати належне Аркадію Парвіну. Він встиг…

Після Броварів  були  Республіканське Вище Училище Фізичної культури,  плідна робота у Запоріжжі  з відомими спеціалістом Іваном Проскурою. І – повернення до Броварів. Та здійснення ще дитячої його мрії та дідового бажання – робота з наставником Олега Лисогора Віктором Турчиним. З ним Олексій працює у Броварах і понині.

 Все могло закінчитися фактично в одну мить

Олексій Федина вже поступово заявляв про себе у юнацькому  плаванні. Надзвичайно яскраві емоції він пережив, коли у 2004 році у Миколаєві  виборов «срібло» молодіжного чемпіонату України.  А незабаром  ще більший успіх – бронзова нагорода на першості Європи серед молоді.  Але тоді він вже виходив на свої старти, маючи серйозне захворювання.

  • До 16 років я мав 100-відсотковий зір. А потім різко, ніби хтось увімкнув зловісний тумблер, зір фактично впав до нуля, - розповідає він.

Це вже згодом тільки з’ясувалося, що  захворювання, котре він має,   є наслідком перенесеної хвороби – токсоплазмоза.  Один із можливих негативних наслідків  від захворювання – якраз і є втрата зору. Олексій Федина має діагноз – макулодистрофія сітківки ока. Хвороба невиліковна.  Можна лише регулярним проліковуванням  - це відбувається раз на півроку –  уповільнювать прогрес цієї хвороби.

Втрата зору практично до нульового рівня тривала, слава Богу,  для Олексія  недовго.  Одне око трохи відновило свою функцію. Але не наскільки, щоби лікарі допускали його до змагань. Невже  він мав поставити хрест на улюбленому занятті, на  своїх мріях?

Схоже було на те, але удар долі Олексій витримав, він  не склав руки. Він дізнається  про інвалідний спорт. І вже за рік до пекінської  Олімпіади  стає учасником  перших змагань  з інвалідного спорту – відкритого чемпіонату Німеччини. Олексій Федина виграє там перше місце і входить до збірної України для поїздки до Пекіна.

«Я не повинен був давати такий шанс супернику»

У 20 років  він привозить з першої для себе Олімпіади п’ять олімпійських нагород, три з яких – золоті.  Успіх неймовірний. Він сам каже, що було відчуття  підкорення найвищої напевно вершини.

Вдома їх зустрічали, і то було заслужено,   як справжніх героїв. Посипались інтерв’ю на телебаченні, люди пізнавали на вулиці. Чи запаморочилась голова? Друзі казали, що ні. Але Олексій відвертий насамперед сам перед собою:  вважає, що маленькі ознаки  так званої  «зіркової» хвороби все ж мали місце. Але він  впорався і з цим, як ще недавно з впливом несподіваної хвороби.

З лондонської  Олімпіади «багаж» був теж пристойним -  золото та бронза . У Ріо виборов ще одну найвищу нагороду  на  своїй улюбленій дистанції – стометрівці брасом.

  • Перед стартом я себе  я себе так добре не відчував ніколи.  Фізичний стан мій був просто блискучим, - розповідає Олексій Федина. – Думав, що ніяких шансів супернику не дав.

Але після перших метрів дистанції  відчув – щось йде не так. Не відповідає тому, що напрацьовувалось на тренуваннях. І на другій половині дистанції молодий суперник  з Узбекистану став наздоганяти Федину.

  • І тоді я зрозумів, що буде змагання між нами за дотик…

Вони доторкнулися до бортика одночасно. Їх не розділили навіть соті секунди. Золоту нагороду на дистанції вручили обом, що є надзвичайно рідкісним випадком, особливо в боротьбі за перше місце.

Він, як вже досвідчений пловець,  проаналізував все, що сталося на дистанції.

  • Зрозуміло,що боротьба за дотик до фінішу – це нові якісь відчуття. Але трішки було й прикро, - відверто говорить Олексій, - що так сталося. Я не повинен був давати такий шанс супернику.  Чому так відбулося? Думаю, це з  області психології. Я себе десь зайве налаштував. Треба було в певний час ці емоції трохи відпустити. Але – це резерв, я бачу, над чим мені треба  працювати.

Плани змінили японці

…Для Олексія Федини Олімпіада  в Ріо – це насамперед емоції. Неймовірні емоції, з якими господарі вболівали за своїх. І просто фантастичні переживання за всю збірну Україну. Особливо в останній день Олімпійських Ігор, коли вже без участі українців вирішувалося – чи випередимо ми американців у боротьбі за дуже почесне  третє місце у загальному заліку,чи залишимося четвертими.

  • Знаєте, - каже Олексій, -  від мене,наприклад, медалі чекали на Олімпіаді. Але ж у складі збірної України були спортсмени, від яких цього не чекали ні спеціалісти, ні самі вони. І тим не менше ці хлопці та дівчатка ціною просто фантастичних зусиль вигравали призові місця. І тим самим забезпечили  Україні важливий крок вперед. Якщо у Пекіні та Лондоні ми були четвертими, то зараз стали третіми. Та ще й випередили Сполучені Штати! Коли ми повернулися до України, то справді відчули: параолімпійці зробили щось вагоме своїй країні, яка перебуває у досить складній ситуації. І це найголовніший підсумок нашого виступу у Бразилії.

…До моменту закриття бразильської Олімпіади Олексій Федина  фактично задумувався над закінченням кар’єри активного спортсмена і над своїм майбутнім, де професія тренера займає чи не чільне місце. 1 жовтня йому виповниться 29 років. У Токіо, де проходитиме наступна Олімпіада, він може поїхати у 32-річному віці.   Але все перевернув якраз момент закриття. Він подивився презентацію майбутнього форуму у Токіо і зрозумів –японці зроблять щось неймовірне.

  • Я вирішив, що йтиму до токійської Олімпіади  у якості діючого спортсмена. У мене ще далеко не критичний вік. Тим більше, що набув чимало інших якостей. Я справді став сильнішим. Я впевнений, що у змозі покращувати свою форму. Стало менше травм, що є результатом  більш грамотних тренувань. Я, звісно,  набув неабиякого досвіду. Все це в сумі дає мені упевненість, що я ще можу поборотись і за місце в збірній Україні, і за медалі в Токіо. Нині у мене настрій такий. Але так само зрозуміло, що найкращу відповідь  на моє майбутнє життя  дасть час, - завершив розповідь Олексій Федина.

Анатолій Гаркуша

 

  •